У Львівському Фотомузеї відбулась розмова Анастасії Баукової про феномен посмішок, її багатогранність у нашому житті. Науковиця розглядала їх з огляду на антропологічні, соціальні та навіть археологічні контексти.

Про це повідомив кореспондент ІВ Четверта студія.

Як відомо, посмішка та усмішка відіграють важливу роль у соціальному спілкуванні. Вона здатна відобразити як смуток, так і все-цілу радість. Природа усмішки - амбівалентна. Завдяки ній ми здатні комунікувати невербально, розуміючи підсвідомо посил співрозмовника.

"Посміхатися можуть лише жертви, а хижаки спілкуються завдяки пози та голосу. Жертва відрізняється іншим - вона має демонструвати ширший спектр реакцій, щоб вижити", - зауважує Анастасія.

До прикладу, дитяча посмішка є вродженою. Вона слугує засобом комунікації з батьками, навіть коли немовля ще не може говорити.

В Античні часи була "епоха посмішок", більша частина збережених статуй посміхаються. Звідси й пішов термін гомерична усмішка - тобто божественна, беззупинна й щира, підвладна обраним. Тоді відбувалось культурне піднесення, і посмішка відігравала велику роль у суспільстві.

Після занепаду Античної доби настало середньовіччя, що характерне сірістю та смутком - статуї з тих часів зазвичай неусміхнені. Яскравим прикладом слугують ангели та постаті на середньовічних храмах, що застигли навічно похмурими. Винятки зустрічаються рідко.

Під час радянського союзу посмішка вважалась недоречною, а її носіїв вважали дивакуватими.

З того часу ми успадкували блокування позитивних емоцій, не проявляли їх сповна. Такий механізм вважається шкідливим, як і той, де людині доводиться радіти, коли їй насправді сумно.

Принагідно відзначити, що у Львові є пам'ятник усмішці. Вона зображена у вигляді антропоморфної риби, має людські обриси тіла - пальці, губи, ніс. Місцеві та гості Львова можуть побачити її наживо на вулиці Вірменській біля кафе "Дзиґа".

Сучасне переосмислення усмішки є правильним, адже вона необхідна не лише для спілкування, а для гарного самопочуття. Щирі посмішки є фундаментом для благополуччя людини.

Довідка:

Анастасія Баукова - доцeнт кафeдри архeологіі та історії стародавніх цивілізацій ЛНУ Франка.

Дмитро КОЛОС для ІВ Четверта студія